На найвищій гілці старого клена жив листочок на ім’я Кленик. Він був яскраво-зеленим і дуже гордим.
Коли прийшла осінь, сусідні листочки почали жовтіти.
— Не хочу змінюватись! — сказав Кленик. — Я завжди буду зеленим!
Але одного ранку він прокинувся жовтим, як сонце.
— Ой лишенько! — злякався Кленик. — Що зі мною?
Поруч жовтів старенький листочок Золотко.
— Не хвилюйся, — прошелестів Золотко. — Це природа. Скоро ми полетимо вниз.
— Ні! — вигукнув Кленик і міцніше вчепився за гілку. — Я не відпущу! Тут моє місце!
Золотко тільки всміхнувся і відпустив гілку. Вітер підхопив його, і він полетів, кружляючи в повітрі.
— Прощавай, Кленику! Не бійся! — долинув його голос.
Кленик дивився, як інші листочки один за одним відлітали. Вони танцювали у вітрі, падали на траву, пливли річкою. А він тримався.
Минув тиждень. Кленик почервонів, як яблуко. Гілка стала порожньою і холодною.
Одного вечора до нього прилетіла ластівка Стрілка.
— Чому ти ще тут? — здивувалася вона. — Усі твої друзі давно внизу.
— Я боюся, — тихо зізнався Кленик. — А раптом мені буде боляче? А раптом я зникну назовсім?
Стрілка сіла поруч.
— Знаєш, я теж боялася літати на південь. Але якби не полетіла, то взагалі нічого не побачила б. Подивися вниз.
Кленик глянув. Під кленом лежав килим з листочків — золотих, червоних, помаранчевих. Діти збирали їх у букети. Білочка Рудик стрибала по листяному шелесту і сміялася. Золотко лежав біля калюжі і відбивався в ній, наче друге сонечко.
— Вони виглядають… щасливими, — прошепотів Кленик.
— Бо вони не боялися змін, — сказала Стрілка і полетіла далі.
Кленик ще трохи подумав. Потім глибоко вдихнув холодне повітря.
І відпустив гілку.
Вітер підхопив його м’яко, ніжно. Кленик закружляв у повітрі — вгору, вбік, вниз. Він летів! Це було схоже на танок!
Він приземлився просто в руки дівчинки.
— Ой, який гарний! — зраділа вона і поклала його в альбом між сторінками.
Тепер Кленик лежить там, яскраво-червоний, і через скло бачить, як дівчинка малює. Вона часто дивиться на нього й усміхається.
А за вікном падає сніг. Скоро прийде зима, потім весна, і на старому клені з’являться нові зелені листочки.
І все буде добре.