Казки на ніч для дітей українською — читати онлайн безкоштовно
marat На синьому морі жила маленька Хвилька. Вона любила стрибати, пірнати й танцювати під сонечком. Одного ранку Хвилька побачила на березі дітей. Вони будували замки з піску, сміялися й плескали в долоні. — Ой, як весело! — зраділа Хвилька. — Хочу з ними гратися! Вона розбіглася й підстрибнула високо-високо. Плюх! — і впала просто на пісочний … Читати далі
Жила-була маленька бджілка. Звали її Зірочка. Одного ранку Зірочка прокинулася рано. Сонечко вже світило у віконце. Було дуже тепло. — Полечу збирати мед! — сказала Зірочка. Вона вилетіла з вулика. Летіла над садом. Бачила червоні яблуні. Бачила жовті соняхи. Сонце пекло все сильніше. Зірочка прилетіла до першої квітки. — Дзижь-дзижь! — співала вона. Зібрала трошки … Читати далі
Жила-була маленька мишка Маруся. Вона мала затишну норку під старою грушею і невеличку комору для запасів. Одного дня Маруся зазирнула в комору і злякалася. Полички були порожні! А зима вже наближалася. — Ой лишенько! — пискнула Маруся. — Треба швидко наповнити комору! Вона взяла кошик і побігла в поле. Там росли соняшники. Маруся набрала повний … Читати далі
Високо-високо в небі жила маленька зірка на ім’я Сяйка. Вона мріяла хоч раз побувати на землі у новорічну ніч. — Як же мені туди дістатися? — запитувала Сяйка у Місяця. — Зачекай, — усміхався Місяць. — Настане твій час. А на землі жили брат і сестра — Максимко й Оленка. Вони дуже хотіли побачити справжнє … Читати далі
Високо в хмаринці жила маленька сніжинка. Її звали Сніжка. Сніжка була біла-біла. У неї було шість тоненьких променчиків. Вона була перша сніжинка цього року. — Я полечу на землю зовсім сама, — сумувала Сніжка. — Там буде холодно й самотньо. Хмаринка погладила її м’якенько: — Не бійся, лети! Сніжка злетіла з хмаринки. Вона закружляла у … Читати далі
Високо-високо на небі жила маленька зірочка. Звали її Сяйка. Сяйка була зовсім крихітна. Вона світила тихо-тихо. Моргала ніжно. — Миготи-миготи, — співала Сяйка. Одного вечора Сяйка глянула вниз. У вікні побачила маленьку дівчинку. Дівчинка не спала. Вона плакала. — Чому ти плачеш? — прошепотіла Сяйка. Дівчинка не чула. Але Сяйка вирішила допомогти. Вона заспівала свою … Читати далі
Жив собі маленький Вітерець. Звали його Шепотун. Кожного вечора Шепотун прилітав у поле. Там росли квіточки — жовті, сині, білі. — Ти-ли-лі, — співав Шепотун. Він дмухав тихенько. Квіточки хиталися. Вправо-вліво, вліво-вправо. — Баю-бай, — шепотів Вітерець. Одного вечора Шепотун побачив маленьку Ромашку. Вона стояла окремо, біля великого каменя. — Чому ти не спиш? — … Читати далі
Серед зелених луків текла маленька річка. Звали її Дзвінка. Вода в ній була чиста й прозора, як скло. Щовечора, коли сонечко сідало за ліс, Дзвінка починала тихо-тихо дзюрчати. Це вона співала колискову своїм рибкам. — Лю-лі, лю-лі, маленькі рибки, — шепотіла річка. — Сплять вже метелики, сплять пташки, і вам пора спати. Одного вечора рибка … Читати далі
Жив у лісі маленький зайчик Сопілка. У нього були довгі вушка і м’який хвостик-пухнастик. Одного вечора сонечко сховалося за дерева. Стало темно. Місяць засвітив на небі. — Час спати, — сказала мама-зайчиха. Але Сопілка побачив, що ліс ще не спить. Білочка стрибала по гілках. Пих-пих! — Білочко, чому ти не спиш? — запитав Сопілка. — … Читати далі
Високо в небі жила маленька хмаринка. Звали її Пушинка. Пушинка була біленька й пухнаста, як вата. Вона любила гратися з вітерцем і дивитися на землю. Вдень Пушинка літала, співала пісеньки й танцювала. Але коли сонечко починало ховатися, вона бачила: внизу діти йдуть додому. Пташки летять до гнізд. Зайчики стрибають до нір. — Всі готуються спати, … Читати далі