Жив у лісі їжачок Колючко. Він мав маленький садок біля своєї хатинки.
Кожного ранку Колючко прокидався рано-рано. Він брав леєчку і йшов до садка.
— Доброго ранку, яблунько! — казав їжачок.
— Доброго ранку, грушко!
— Доброго ранку, кущики!
Колючко поливав яблуньку. Поливав грушку. Поливав малинові кущики.
Одного дня прилетів горобчик.
— Колючко, чому ти щодня тут працюєш? — запитав він.
— Я дбаю про свій садок, — сказав їжачок. — Дивись, яблунька хоче пити. А кущики люблять, коли я їх поливаю.
Горобчик полетів далі.
Колючко продовжував працювати. Він розпушував землю. Він прибирав сухе листячко. Він співав пісеньку своїм рослинкам.
Пройшло літо. На яблуньці з’явилися маленькі яблучка. На грушці — маленькі грушки. А на кущиках — червоні ягідки малини.
Колючко радів. Він і далі поливав свій садок.
Яблучка росли. Грушки росли. Ягідки ставали великими і солодкими.
Одного вечора знову прилетів горобчик. З ним були білочка і зайчик.
— Ой, які гарні фрукти! — сказала білочка.
— Які солодкі ягоди! — сказав зайчик.
Колючко усміхнувся. Він зірвав яблучко для білочки. Зірвав грушку для зайчика. Насипав ягідок для горобчика.
— Частуйтеся, друзі! — сказав їжачок.
Усі разом сіли під яблунькою. Їли смачні фрукти. Розмовляли. Сміялися.
А Колючко дивився на свій садок і тихенько усміхався.
Коли стемніло, їжачок поклав голову на м’яку подушечку. За вікном шелестіло листя його яблуньки. Колючко заплющив очі.
У садку було тихо й спокійно.