Жив у саваані жираф Тимко. Він був дуже високий і міг дістати листячко з найвищої акації. Інші тварини його про це просили, а Тимко тільки сміявся:
— Та ростіть вище! Я зайнятий!
Одного ранку Тимко прокинувся і потягнувся. Хотів він з’їсти свої улюблені листочки, та раптом — ой! — щось кольнуло в шиї. Тимко спробував повернути голову вліво — не вийшло. Вправо — теж не виходить. Шия зовсім не крутилася!
— Ау-у-у! — заволав жираф. — Хтось, допоможіть!
Прибігла зебра Міла.
— Що сталося, Тимку?
— Не можу повернути шию! Не дістану листочків! Голодний я!
Зебра стрибала, стрибала — та надто низенька вона. Не дістала.
Прискакав кенгуру Бовтик.
— Зараз я! — і підстрибнув високо-високо. Та й він не дістав до гілок.
Тимко сів на землю. Йому було боляче і сумно. Сльози покотилися по його довгій шиї.
— Як же мені важко, — прошепотів він. — Мабуть, так само було важко іншим, коли я їм не допомагав…
І тут над головою щось затріпотіло. Маленька пташка Цвірка сіла Тимкові на вухо.
— Я чула, як ти плакав, — пропищала вона тихенько. — Мені стало тебе шкода. Зараз я принесу тобі листочків!
Цвірка полетіла до акації, зірвала дзьобиком найсоковитіше листячко і принесла жирафу. Потім ще одне. І ще.
Листочки були маленькі, але такі смачні! Тимко їв повільно і думав: така крихітна пташка, а їй не було байдуже. Вона побачила, що йому боляче, і прилетіла допомогти.
До вечора шия в Тимка пройшла. Він обережно повертав голову — так, вже можна!
Наступного ранку сонечко тільки-но зазирнуло з-за пагорба, а Тимко вже стояв біля акації. Він обережно зривав листочки і складав у купку.
— Це для Міли, — казав він тихенько. — А це для Бовтика. А ці соковиті — для Цвірки та її пташенят.
Коли всі прокинулися, то побачили: біля їхніх будиночків лежать свіжі листочки. А жираф Тимко стояв неподалік і усміхався.
Цвірка прилетіла до нього на плече і тихенько проспівала:
— Дякую тобі, Тимку.
Жираф нічого не відповів. Він просто кивнув і пішов далі — роздавати сніданок іншим.
А в саваані стало тихо і затишно. Всі снідали разом, і сонце світило так ласкаво, наче усміхалося їм.