У великій савані жило левеня на ім'я Річі. Річі мав м'яку гриву і великі лапи. Він дуже хотів бути сильним.
Річі пробував ричати голосно: «Р-Р-Р!» Але всі звірі казали: «Тихіше, Річі!» Річі засмучувався.
Одного дня Річі побачив маленьке мишеня. Воно тремтіло під кущем. «Чого ти боїшся?» — запитав Річі. «Великий слон тупає ногами і ламає мій дім», — прошепотіло мишеня.
Річі підійшов до слона. Він міг заричати, але замість цього тихо сказав: «Слоне, не тупай так сильно. Мишеня злякалося». Слон здивувався: «Хто це?» Річі показав лапою: «Он там, під кущем». Слон подивився і побачив крихітне мишеня. Йому стало соромно.
«Вибач, мишеня, я не хотів тебе налякати», — прогув слон. Він обережно переступив через кущ і пішов далі.
Мишеня вилізло і подивилося на Річі. «Як тобі вдалося? Ти не ричав, і він послухався!» — зраділо мишеня. Річі усміхнувся. Він зрозумів, що справжня сила — не в гучному рику, а в тому, щоб говорити спокійно і захищати тих, хто менший.
Тепер Річі не кричав. Він тихо підходив і допомагав усім. І всі звірі в савані знали: найсильніший той, хто добрий серцем.